«Відповіді на головні питання будуть отримані не у Вашингтоні, а в Києві». Україна у фокусі світових ЗМІ

«На мирному треку — без змін: багато розмов, мало конкретики»

Зустріч Дональда Трампа і Володимира Зеленського в Нью-Йорку задала ніби нову рамку обговорення: західні ЗМІ більше говорили не про конкретні домовленості, а радше про надії на деескалацію і завершення конфлікту до зими.

Центральною темою стала ідея енергетичного перемир’я. Після переговорів Зеленський заявив, зазначає Aljazeera. Видання скептично ставиться до його укладення: «… зустріч Трампа і Зеленського відбувається на тлі триваючих атак на енергетичні об’єкти з боку Росії та України, що викликає питання про можливість досягнення такого перемир’я і про те, чи зможе воно бути втримане».

Разом з тим експерти Aljazeera висловлюють свої побоювання, що навіть якщо «енергетичне перемир’я» буде укладене, воно може позитивно позначитися на військово-промисловому комплексі РФ. «Продовження продажу російського викопного палива і далі фінансує війну Росії проти України», — заявила в інтерв’ю виданню Аманда Пол, старший політичний аналітик Європейського політичного центру (EPC).

«Замість того щоб акцентувати увагу на впливі українських ударів на ціни на паливо, Трампу слід було б чинити більший тиск на Росію, щоб вона припинила свої атаки і поклала край війні», — сказала вона. Також Al Jazeera пише, що, тиснучи на Зеленського, Трамп акцентував увагу не на тому учаснику війни. «За припинення нападів відповідає Росія, а не Україна. Російська Федерація неодноразово порушувала угоди про припинення вогню, тому війна триватиме доти, доки вона не погодиться визнати територіальний суверенітет України».

Про те, що саме Путін несе головну відповідальність за продовження війни, пише The Hill.

«Справді, Трампа варто похвалити за все, що він зробив для встановлення миру. Але реальність така, що є лише одна людина, яка справді може покласти край цій безглуздій, руйнівній війні. Ця людина — Путін. Він міг би покласти цьому край завтра: домовитися про припинення вогню і почати переговори про долю окупованих територій. Але він має погодитися принаймні не намагатися завоювати решту України. А якщо він цього не зробить, то війна триватиме. І від цього постраждають усі», — зазначає видання.

Окремої уваги заслуговує військово-технічний трек на переговорах Трампа і Зеленського.

Зеленський не отримав від Трампа конкретної відповіді на прохання надати додаткові ракети для комплексів Patriot. Ба більше, як зазначає Reuters  немає їх і в пакеті військової допомоги, раніше виділеної Конгресом на підтримку України в межах програми USAI: «…Україна отримує різні види озброєння, обладнання, а також запасні частини і комплектуючі для бронетехніки. Проте засобів для посилення протиповітряної оборони у вигляді ракет для Patriot у нинішньому пакеті немає. Це особливо важливо на тлі триваючих російських атак із використанням безпілотників і балістичних ракет по українських містах».

Більш оптимістично виглядали слова Зеленського про те, що очільник Білого дому «позитивно налаштований» щодо надання Україні ліцензії на виробництво ракет для систем ППО Patriot. Deutsche Welle  наводить заяву Зеленського після зустрічі з Трампом: «Нам потрібні ліцензії на виробництво систем Patriot. Компанія Raytheon готова. Ми попросили президента допомогти нам пришвидшити цей процес. Він позитивно налаштований щодо видачі ліцензій. Ми почнемо цей проєкт, але, знову ж таки, я не знаю точно, можливо, рік або півтора року, але це проєкт, орієнтований на майбутнє. У будь-якому разі це проєкт для майбутнього». Проте водночас DW повідомляє, що Сполучені Штати ще не ухвалили остаточного рішення про виробництво ракет для ЗРК Patriot на території України. «Це питання ще обговорюється, попри вже другу заяву президента США Дональда Трампа про готовність надати Києву таку ліцензію». DW наводить слова представника Держдепартаменту Яна Бейтсона: «Трамп не сказав, що це буде. Але він багато говорив про українську армію, була хороша зустріч. Президент Трамп говорив про хороше враження — воно, як ми знаємо, не завжди було таким. Те, що він говорить про успіхи української армії, — це, звісно, добрий знак. Але як саме буде далі — поки неясно, саме тому, що дипломатія відбувається просто зараз».

Підсумки зустрічі Трампа і Зеленського в Нью-Йорку можна охарактеризувати формулою — «багато очікувань і мало конкретних результатів». Втім, переговори дали дипломатичний імпульс для обговорення тимчасових деескалаційних заходів.

Це стало зрозуміло після публікації Axios, у якій видання, посилаючись на президента України, пише, що США пропонують Україні та Росії три кроки для зниження напруження і відновлення дипломатичних контактів. «Ідеться про пропозиції, які Вашингтон просуває як невідкладні заходи з деескалації. Серед них — домовленість про енергетичну інфраструктуру, відновлення роботи морського коридору для експорту зерна і переговори за участю США, України та Росії», — зазначає Axios.

Також видання акцентує увагу на дипломатичній активності адміністрації Трампа, зазначаючи, що «…президент США запропонував провести саме тристоронні переговори і зробити домовленість щодо енергетики одним із перших конкретних результатів дипломатичного процесу». Спершу вона може відбутися на рівні технічних команд, а не глав держав. Серед можливих майданчиків для першої зустрічі американська сторона називала Абу-Дабі». Axios підкреслює, що «…після переговорів Зеленського і Трампа американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер провели подальші консультації з українською командою. Сторони домовилися продовжити роботу над пропозиціями і передавати відповідні сигнали Москві».

Про те, що Путін не піде на укладення «енергетичного перемир’я», на яке робить ставку Трамп, пише і «Новая газета Европы» : «У ситуації, коли Путін робить ставку на ракетно-дронову перевагу Росії в осінньо-зимовій кампанії, примусити його припинити удари по українській енергетиці, які й покликані добити «нацистів», мало реально. Якщо це означає власні страждання росіян через брак бензину, а то й зимового обігріву, — ну так тому й бути, підписалися ж щойно «за базовий мінімум — za Путіна», як проголошувало передвиборче гасло «Единой России», що «несподівано» здобула таку переконливу перемогу». Разом з тим видання наводить слова Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН, який недвозначно пообіцяв відповідь на спроби «вимкнути» взимку Україну: «Жоден з російських чиновників не міг уявити, що генерал Мороз, який століттями воював на боці Росії, одного дня перейде на бік тих, хто від неї захищається… Ми зробимо так, щоб це сталося вже цієї зими, якщо Росія продовжить атакувати нашу енергетику й опалення». Сутичка зброї та воль триватиме, і воля Трампа тут точно не головна, на відміну від американської зброї, яка може відіграти важливу роль у тому, як минуть зиму Україна і Росія.

«Новая газета Европы» зазначає: «Як і чотири з половиною роки до цього, відповіді на найголовніші питання будуть отримані не у Вашингтоні, а в Україні, і не від Росії, а від України, від її тилу і фронту, яким належать нові випробування. І мало хто сумнівається, що вони будуть дані в тому самому дусі, що й знаменита відповідь захисників острова Зміїний у вже далекому 2022 році — на вимогу флагмана Чорноморського флоту РФ крейсера «Москва» про здачу.

Reuters  пише, що Володимир Путін публічно поставив під сумнів мирні пропозиції, заявляючи при цьому, що формально відкриті до діалогу, але без зупинки бойових дій. Агентство наводить слова Путіна про те, що нібито РФ була готова відновити переговори з Києвом після виборів, але Україна спробувала завдати ударів по Москві.

«Це вони почали. Всюди, на всіх фронтах. Це що, іграшки, дитячі ігри? Тому їм слід відчути на собі удари у відповідь Росії та зрозуміти, що жодні провокаційні дії, жодне розпалювання ситуації для досягнення результату не спрацюють. Вони лише погіршують ситуацію для себе».

За словами Путіна, саме дії Росії у відповідь стали причиною закликів України до припинення вогню і відновлення переговорів. «Усі варіанти розглядаються. Усе можливо», — сказав він. «Але після всього, що вони зробили, нам усе одно доведеться ретельно обміркувати, що нам потрібно вжити у відповідь».

Bloomberg, буквально, «приголомшив» інформацією про те, що «Трамп під час зустрічі із Зеленським у Нью-Йорку 22 вересня попросив українського президента поїхати до Москви для участі в переговорах із Путіним. Президент України відхилив цю пропозицію, а джерела, обізнані з позицією Зеленського, зазначили, що пропозиція Трампа викликала в нього роздратування. На запитання російських журналістів, коли він відвідає Москву, Зеленський відповів: «На ракеті», після чого вилаявся», — зазначає ЗМІ. Щоправда, в офісі українського президента спростували ці дані, заявивши, що це «… хибна інформація».

«У «війні на виснаження» економіка стає головною ціллю»

Нездатність Путіна домогтися успіхів на полі бою змушує його перейти до «тотальної війни» проти економіки України. Про це пише The New York Times  Видання аналізує економічні наслідки від ударів по тилу, який сьогодні стає головним об’єктом війни. «Москва прагне збільшити витрати для Європи на підтримання військових зусиль України. Зростаючі видатки дають привід для критики вкрай правим партіям у таких країнах, як Велика Британія, Франція і Німеччина, які виступають проти надання допомоги Україні», — зазначає видання. NYT наводить дані Міністерства економіки України: «економічні збитки від дій РФ до кінця року становитимуть близько 10 мільярдів доларів. Більша частина втрат має непрямий характер: втрачені продажі, збої в роботі та логістичні проблеми».

Видання зазначає, що через дефіцит робочої сили та посилення обстрілів Україна вступає в «найскладніший період війни».

«Атаки на склади призвели до зникнення товарів з полиць магазинів. Удари по портах, залізничному рухомому складу, прикордонних переходах і морських суднах обмежили можливості експорту. Останніми днями атаки РФ поширилися на інтернет-інфраструктуру, порушивши доступ до послуг для близько 100 000 домогосподарств», — повідомляє NYT.

Видання зазначає зміну тактики РФ у завданні ударів по Україні: «…наприкінці серпня Росія змінила тактику, збільшивши тривалість повітряних тривог у великих українських містах у денний час. Деякі торговельні підприємства зачиняються під час атак, що призводить до зниження обсягів продажів. Тривалі атаки, які можуть тривати цілий день, фактично паралізують економіку, оскільки люди змушені проводити багато часу в укриттях. Проте останні обстріли змінюють баланс сил. Нова російська система наведення виявилася ефективною в ураженні локомотивів, навіть коли вони рухаються, що скорочує український експорт. Україна, яка мала до війни близько 1800 локомотивів, втратила близько 500. Зараз вона втрачає в середньому один локомотив на день».

Як пише The New York Times, після російських ударів по складах багато українських компаній змінили підхід до логістики: «Загалом, варіанти охоплюють доставку точно в строк, розподілене зберігання. Розглядаються моделі складів, заглиблених приблизно на 6 метрів, які були б непроникними для більшості боєприпасів. Українська компанія розробила проєкт підземного центру обробки даних. Щонайменше три українські компанії пропонують бункери на замовлення для приватних осіб і підприємств. Одна з них, компанія Bunkerok, заснована 2023 року, наразі встановлює близько 170 бункерів на рік. Інший перспективний виробник бункерів називається Hobbit House».

Як зазначає видання, «…Україні не загрожує голод, натомість існує ризик економічного спаду і скорочення податкової бази, необхідної для фінансування війни».

«Команда Кушнера і Віткоффа підходить до класичної дипломатичної проблеми — як закінчити війну — з методами нью-йоркського ринку нерухомості»

Британський історик Ніл Фергюсон у колонці The Times  поділився своїми побоюваннями щодо ситуації в Україні, зазначивши після відвідання Києва — спад в економіці, боротьбу за владу, прийдешню зловісну зиму і неприйнятні мирні пропозиції, які тиснуть на президента Зеленського.

Говорячи про ситуацію на фронті, Фергюсон зазначає: «Рік тому мене непокоїло, наскільки розтягнута українська армія. Проте технологічні прориви з лишком компенсували цю слабкість. Про що свідчать втрати Росії — понад 40 тисяч у липні та серпні, за даними Генштабу ЗСУ, — мізерні територіальні здобутки РФ навесні та влітку й удари вглиб Росії по енергетиці. Почасти успіх забезпечила американська розвідка з наведенням. Але головна заслуга належить швидкості та винахідливості українських військових у дронах, програмному забезпеченні та штучному інтелекті».

Втім, Росія відповіла так, що, за оцінкою Фергюсона, «…про українську перемогу вже не йдеться». За його словами, «…росіяни щодня б’ють по містах, а українська ППО набагато менш ефективна, ніж рік тому: бракує ракет до Patriot, а РФ перейшла на реактивні ударні дрони, які значно складніше збивати».

Крім того, зазначає оглядач The Times «…економіки і України, і Росії демонструють ознаки напруження, але в Україні це напруження сильніше». За оцінкою МВФ, яку наводить Фергюсон, «…населення Росії у 4,4 раза більше за українське, а економіка — у 11,8 раза. Лише в липні, за даними Мінінфраструктури, Росія 67 разів атакувала портову інфраструктуру, 35 разів — цивільні судна в портах і 22 рази — судна в морському коридорі. Удари по енергетиці та вузлах дистрибуції серйозно порушують роботу і виробництва, і торгівлі».

Російська економіка теж уповільнилася, але фіскальне становище Москви Фергюсон називає «потворним, але робочим»: дефіцит бюджету — 2,5% ВВП, інфляція — 6,3%, безробіття в липні — 2,3%, реальні зарплати продовжують зростати. «Ті, хто досі розраховує, що результат війни визначить економічна криза в Росії, втрачають головне. Саме Україна набагато ближча до кризи», — підкреслює Фергюсон.

Ще одна проблема, про яку пише The Times — розпад воєнної політичної єдності. Головною опозицією Зеленському він називає «Антикорупційний блок» — «…антикорупційні інституції, громадські активісти й окремі депутати, які в листопаді минулого року домоглися відставки Андрія Єрмака, якого пов’язали з розслідуванням «Мідас». Зеленський відповів спробою зібрати «команду суперників»: Кирило Буданов очолив Офіс президента, Денис Шмигаль перейшов з Міноборони в Міненерго, Рустем Умєров — до РНБО, а Михайло Федоров став міністром оборони». За версією Фергюсона, «…Федоров хотів очолити ОП, а можливо, й замінити Зеленського, наполягав на виборах, попри війну, а після звільнення в липні атакував президента, що створило ситуацію крайнього напруження».

Ще один важливий момент, про який говорить Ніл Фергюсон, — суперечності між владою і простими людьми у сприйнятті війни: «Звичайні українці смертельно втомилися від цієї війни і з тривогою чекають на зиму, а влада — що Україна воюватиме до перемоги». На підтвердження цього він наводить цитату командира бригади «Ахіллес» Юрія Федоренка, «…війна триватиме, поки існує Росія».

Зовсім інше, пише Фергюсон, він почув у реабілітаційному центрі для поранених в одній з київських лікарень. Офіцер, який втратив ногу на російській міні, сказав, що «…війна закінчиться лише тоді, коли олігархи більше не зможуть на ній заробляти», — і він, як зазначає The Times , все одно збирається повернутися до армії після реабілітації. «Молодий боєць зі скаліченою ступнею вважає, що війну закінчить лише рішення Путіна. Третій, який втратив руку через російський дрон, переконаний: усе закінчиться переговорами, і Україні доведеться піти на поступки», — підкреслює Фергюсон.

Вельми цікавий його погляд на підходи дуету Віткофф і Кушнер до переговорного процесу між РФ та Україною:

«Команда Кушнера і Віткоффа, як зазвичай, підходить до класичної дипломатичної проблеми — як закінчити війну — з методами нью-йоркського ринку нерухомості. По суті, українцям кажуть продати решту території, яку вони контролюють у Донецькій області, за привабливою ціною — у вигляді повоєнного фінансування відновлення та інвестицій», — пише Фергюсон. Росія ж, за його словами, «отримає зняття санкцій, якщо відмовиться від вимог змінити владу в Україні».

«Я досі сумніваюся, що такий компромісний мир можна підписати й успішно втілити. Путін може підігравати, але продовжить бити по українцях, вважаючи, що може домогтися більшого на полі бою. Зеленському, можливо, потрібне припинення вогню, але він навряд чи вижив би політично, якби віддав територію, яку Україні вдалося захистити. Втім, мене не здивувало б оголошення про те, що мир уже близький», — резюмує британський історик Ніл Фергюсон у колонці The Times.